25 листопада 2017
ДЕРЖАВНА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА
СЛУЖБА УКРАЇНИ
01001, м. Київ, вул. Городецького 13
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 697-р "Питання Міністерства юстиції" Державна пенітенціарна служби України як центральний орган виконавчої влади з 30 вересня цього року припиняє виконання покладених на її функцій і повноважень з передачею їх до Міністерства юстиції України (постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 р. № 343 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції").
18.04.2012

Триває робота з підбиття підсумків реалізації трирічної співпраці з Урядом Швейцарської Конфедерації

11-12 квітня проведено фінальну конференцію, мета якої передбачала підбиття підсумків реалізації швейцарсько-українського проекту "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні", який розпочато у серпні 2009 року і завершується у квітні 2012 року, та обговорення шляхів капіталізації його результатів у практичній роботі.

У заході взяли участь партнери проекту від міністерств і відомств, неурядового сектору, міжнародних організацій, пенітенціарних служб Швейцарії, Польщі, Росії центрального офісу Міжнародної неурядової організації "Пенал Реформ Інтернешнл" (Лондон, Англія).

Відкрив поважне засідання пан Гуідо Бертрані (Директор Швейцарського бюро співробітництва в Україні).

Привітавши учасників заходу, він зазначив, що близько 9 млн. швейцарських франків було залучено на реалізацію проектних заходів з часу, коли було розпочато співпрацю у пенітенціарній сфері між Україною і Швейцарською Конфедерацією.

Зазначене вплинуло на поліпшення стану справ з дотримання прав людини у таких напрямах: реформування попереднього ув’язнення, створення правового поля для спільного проживання жінок засуджених зі своїми дітьми, організації діяльності центру компетентності на базі Білоцерківського училища професійної підготовки інших актуальних напрямах.

"Зрозуміло, що подальші зусилля буде спрямовано на впровадження міжнародних стандартів у пенітенціарній справі, а комплексне вирішення проблем повинно здійснюватися за політичної волі перших керівників правоохоронних органів" – зазначив пан Гуідо.

Олександр Лісіцков (Голова Державної пенітенціарної служби України) зауважив: "Приємно бути активним учасником, обговорюючи результати трирічної співпраці у рамках щвейцарсько-українського проекту "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні".

У своєму виступі Голова пенітенціарного відомства довів до відома аудиторії, що сьогодні пенітенціарна служба складається з апарату Державної пенітенціарної служби України, 25 територіальних органів, 183 установ, 703 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції. В цих установах тримається понад 153 тис. осіб або 318 осіб на 100 тис. населення, що є одним із найбільших показників країн європейського регіону.

"Тому, нам є де працювати, а підтримка з боку іноземних колег у рамках проектної роботи для нас є важливим елементом діяльності відомства у міжнародній царині" – зауважив Олександр Володимирович.

Ним зазначено, що значення міжнародної діяльності для пенітенціарного відомства України завжди є і залишається важливою складовою зовнішньої політики нашої держави для просування міжнародних стандартів з дотримання прав людини у національне законодавство.

Тому, сьогодні, Державна пенітенціарна служба України підтримує міжнародні зв’язки з різними інституціями 36 країн світу, і такими міжнародними організаціями як ООН і Рада Європи.

Приємно констатувати, що за часи існування пенітенціарної служби з 1999 року активно проводилася робота щодо співпраці із Урядом Швейцарської Конфедерації - витрачено понад 3,2 млн. швейцарських франків на створення установи–моделі на базі Білоцерківської виправної колонії і Центру компетентності на базі Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу кримінально-виконавчої служби, 2,5 млн. франків – будівництво жіночого корпусу на 180 місць у Київському слідчому ізоляторі, понад 5 млн. грн. – на реконструкцію будинку дитини при Чернігівській виправній колонії.

Розпочата з серпня 2009 року нова трирічна фаза співпраці із Швейцарським Урядом увібрала до свого змісту п’ять компонентів, дійсно, з актуальних напрямів діяльності: це, професійна підготовка персоналу, реформування системи попереднього ув’язнення, робота із засудженими жінками та матерями з дітьми, робота із довічно позбавленими волі та досвід формування об’єктивної громадської думки про державну політику з питань виконання покарань.

Враховуючи, що Стратегія проектної роботи Швейцарської агенції розвитку і співробітництва до 2014 року з Україною не передбачає співпраці у пенітенціарній сфері, ми рахуємо це як виклик Державній пенітенціарній службі та іншим партнерам проекту – саме, чи забезпечимо ми наступність результатів роботи у практичній діяльності або інших інституційних перетвореннях, що буде на користь суспільству у цілому?

Тому, враховуючи це, ми (від авт. пенітенціарна служба), як одні із основних замовників проекту маємо право вимагати, щоб робота сьогоднішньої конференції зосереджувалася на наступному:

По перше, підсумувати результати, або як модно казати "капіталізувати" трирічну швейцарсько-українську співпрацю у рамках проекту "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні";

По друге, обговорити можливості використання цього "капіталу" у практичній роботі під час визначення і реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

По третє, виробити рекомендації для подальшої модернізації діяльності органів, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.

"Запевняємо, пане Гвідо Бертрані, що результати співпраці із Урядом Швейцарії нами оцінюються як одними із найціннішими у рамках міжнародної діяльності Державної пенітенціарної служби України, – зазначив Голова відомства Олександр Лісіцков, – а, витримана до 2014 року пауза буде стимулом для нас щодо докладання усіх зусиль для поновлення співпраці із Швейцарською агенцією, при цьому, демонструючи позитивні тенденції у зміцненні організаційно-правових засад визначення і реалізації державної політики у сфері виконання покарань через призму просування міжнародних норм і стандартів у цій сфері".

Еліссон Ханна (Виконавчий директор Міжнародної неурядової організації "Пенал Реформ Інтернешнл", Лондон, Англія) звернула увагу аудиторії, що на ряду з іншими досягненнями проекту, важливим є створення умов і законодавче визначення права засуджених жінок, які мають дітей віком до трьох років, спільно перебувати з ними.

Закликавши до конструктивного діалогу партнерів проекту, висловила прохання щодо необхідності пошуку шляхів для збереження напрацювань у рамках проектної діяльності.

Олександр Бандурка (член Наглядової Ради швейцарсько-українського проекту "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні", ректор Харківського національного університету внутрішніх справ) зазначив, що безумовно є про що говорити, підбиваючи підсумки реалізованого проекту за три роки.

"Я думаю, що своєчасно говорити про майбутнє – що зроблено і що робити, – звернув увагу аудиторії пан Олександр, – дійсно, Державна пенітенціарна служба України реформувалася у трьох важливих напрямах: це гуманізація покарання, створення матеріально-технічної бази та удосконалення соціально-психологічного клімату серед засуджених".

Ним зазначено, що заключним етапом першого і тривалого періоду реформування буде прийняття проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України (від авт. прийнято 13 квітня 2012 року), розгляд якого наразі відбувається у Верховній Раді України. Зміст акта приводиться до міжнародних стандартів.

Які основні положення цього документа? Відміна інституту, так званих, "відказних матеріалів" – це коли слідчий на свій розсуд приймає рішення порушувати справу чи ні. У старому кодексі такий інститут існує, що створює передумови до зловживань посадовими особами – злочини прикривалися, а постраждалі не отримували компенсації, не встановлювалась здорова справедливість.

Наступним досягнення є, що при зверненні заявників до органів внутрішніх справ щодо вчинених порушень або злочинів, це є приводом до обов’язкової їх реєстрації і внесення до відповідного реєстру, що також є початком провадження.

Крім цього, виключено інститут "повернення справи на дослідування" – через шість місяців після набуття чинності новим кримінально-процесуальним кодексом, цього не буде.

Новий законодавчий акт передбачає, що кваліфікація діянь у кримінальний злочин буде здійснюватися за умови потенційного наслідку призначення покарання у виді позбавлення волі, а у кримінальний проступок – при призначенні альтернативного позбавленню волі кримінального покарання. У першому випадку слідство повинно тривати два місяці, у другому випадку – один місяць. При цьому максимальне провадження не повинно перевищувати один рік.

Важливо, що право ведення слідчих дій буде закріплене за підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної податкової служби України. У прокуратури такого права не буде, крім супроводження провадження до суду і підтримки державного обвинувачення, що свідчить про обмеження їх повноважень у процесі. Враховуючи, що розгляд справи і оцінка доказів відбувається безпосередньо слідчим суддею, тому процесуальні права захисту і обвинувачення збалансовано.

Слідчий, суд, прокурор зобов’язані розглядати подання адвокатів (раніше це було правом для розгляду).

Статистика свідчить про незначний відсоток виправдувальних вироків – 0,2%, але після набуття чинності новим Кримінально-процесуальним кодексом України прогнозується зростання цього показника до 30%. Передбачено нові види запобіжних заходів: домашній арешт, особисте поручительство і застава. Відповідно, потік осіб, взятих під варту, буде скорочуватися.

Суд присяжних – це новий інститут, який застосовується для розгляду справ, що можуть передбачати довічне позбавлення волі. Судова практика свідчить, що щороку таких справ розглядається близько 700.

В середньому українські суди розглядають близько 600 тис. кримінальних справ щороку, при цьому, в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах перебуває понад 150 тис. засуджених та осіб, взятих під варту. Декриміналізація положень Кримінального кодексу України і впровадження нового Кримінально-процесуального кодексу України призведе до скорочення пенітенціарного населення, що сприятиме поліпшенню умов тримання засуджених, зниження перенаселення.

Також, на ряду із зазначеним, необхідно удосконалювати систему правової освіти населення. Якщо населення не сприймає норми права, то важко працювати правоохоронним органам із ними.

Суттєвим досягненням Державної пенітенціарної служби України є розпочатий курс на об’єднання науки і практики у своїй роботі.

Наталія Марчук (член Наглядової Ради швейцарсько-українського проекту "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні", суддя судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ) зазначила, що позитивні напрацювання трирічної співпраці не будуть зведені нанівець та розвиватимуться з огляду на участь у цьому процесі надто зацікавлених осіб громадського і посадових діячів державного секторів.

"Представляючи судовий корпус, – каже, – ми готові до поліпшення ситуації в частині судової практики з урахування рішень Європейського суду з прав людини. Мета – не допускати аналогічних порушень, – запевнила пані Наталія".

"Надто цікавою була проведена передостання конференція, у якій я брала участь, щодо порядку виконання покарань і умов тримання осіб, які засуджені до довічного ув’язнення. Такий формат дискусій створив умови до вироблення конструктивного діалогу".

"У 2009 році презентація проекту починалася в приміщенні Апеляційному суду м. Києва. Проект був "приречений" ... на успіх, як було тоді зазначено" – сказав Петро Кочерган (член Наглядової Ради швейцарсько-українського проекту "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні", керівник відділу взаємодії із Державною пенітенціарною службою України ВБО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВЛ/СНІД).

Продовжуючи свою репліку пан Петро сказав, що на той час проект починався у період політичної нестабільності, були поставлені амбітні завдання: створити нове обличчя пенітенціарного відомства, реформувати систему довічного ув’язнення, та інші актуальні на той час напрями роботи, що потребували змін.

"Найбільший з усіх пенітенціарних проектів – це проект за підтримки Швейцарії. Зараз у нас є політична стабільність, приймається новий Кримінально-процесуальний кодекс України (від авт. прийнято 13 квітня 2012 року), виникнуть питання декриміналізації, вивільнення засуджених. Тому, не прийнятно для України на цьому етапі завершувати співпрацю у сфері юстиції (від авт. Стратегія співпраці Швейцарської агенції розвитку і співробітництва не передбачає співпраці у сфері юстиції до 2014 року), – звернув увагу аудиторії пан Петро, – два роки пройдуть швидко, і, ми готові знайти точки дотику у питаннях поновлення співпраці із швейцарськими колегами. Ми готові зберегти потенціал проекту за підтримки держави".

Макар Барило (член Наглядової Ради швейцарсько-українського проекту "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні", начальник відділу моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ Служби Міністра внутрішніх справ України), зазначив, що не дивлячись на структурні зміни в правоохоронних органах завдяки швейцарсько-українському проекту створено платформу для напрацювання законодавчих ініціатив за проектними напрямами. Результати науково-практичного дослідження чинників з професійної деформації пенітенціарного персоналу дозволили зрозуміти у яких напрямах працювати для зведення рівня їх впливу до мінімуму.

"Ми бачимо, що зроблено, але результати треба підтримувати. Напрацювання проекту розповсюджуються мною через лекційні і практичні заняття слухачів, які навчаються в Національній академії прокуратури України" – зазначив Валентин Неділько (член Наглядової Ради швейцарсько-українського проекту "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні", доцент Національної академії прокуратури України, колишній начальник управління по нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України).

Юрій Олійник (головний спеціаліст Департаменту взаємодії з органами влади Мін’юсту) зосередив увагу учасників заходу, що Міністерством юстиції України взято активну участь у реалізації проекту. Враховуючи, що згідно із законодавством Мін’юст реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та після затвердження у квітні 2011 року Положення про Державну пенітенціарну службу України, міністерством активно проводилася робота щодо перегляду відомчих наказів.

"Зараз ми, спільно із Державною пенітенціарною службою України працюємо над проектом Концепції державної політики у сфері реорганізації кримінально-виконавчої системи, – зауважив, – яка передбачає п’ять розділів". Він зазначив, що після схвалення цього документа рішенням Президента України, буде створено організаційні передумови для дальшого приведення діяльності органів і установ, що перебувають у сфері управління Державної пенітенціарної служби України, до загальновизнаних стандартів.

Пані Ірина Яковець (провідний науковий співробітник сектору дослідження проблем кримінально-виконавчого законодавства Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України, асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного університету "Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого", кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник) відмітила наявність процесу змін у менталітеті пенітенціарного персоналу.

"Зокрема, на перших семінарах, коли починався проект, пенітенціарний персонал висловлював репліки, – не вчить нас жити, допоможіть матеріально, – зараз інше, і ці зміни відбулися".

Пані Яковець зауважила, що коли вони збирали психологів, і вона спитала їх як часто ви заохочували довічників? Вони відповідали: "А навіщо це?". "Це було спочатку, але під час наступних зустрічей у ході реалізації проекту персонал інформував, що почали заохочувати довічників. І це є зміни у ставленні персоналу до засуджених" – зазначила пані Ірина.

Іриною також зазначено, що факт наявності професійної деформації у пенітенціарного персоналу був сприйнятий як такий, що часто обумовлений об’єктивними обставинами тяжкої роботи, а результати проведеного у рамках проекту дослідження з цього питання допомогли зрозуміти на чим треба працювати для зменшення його негативного впливу.

Спільними зусиллями вирішуються проблемні питання. Наприклад, ініційовані ДПтС України зміни у кримінально-процесуальне законодавство підхоплені проектом і зміцненні.

"Результати проекту повинні жити, – каже Ірина, – ми навіть розробити спеціалізований спецкурс для навчання слухачів. Наприклад, почали з того, що важливим є знання законів, а не їх розуміння".

Алла Мукшименко (менеджер швейцарсько-українського проекту "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні") підсумувала, що без активної участі Державної пенітенціарної служби України, її територіальних органів, персоналу установ виконання покарань і слідчих ізоляторів не було б ефективної роботи з реалізації проекту.

"Проект реалізовано не при підтримці Державної пенітенціарної служби України, а за безпосередньої участі відомства" – підсумувала пані Алла.

Узагальнення:
ВЛАДИСЛАВ КЛИША, секретар швейцарсько-
українського проекту "Підтримка пенітенціарної
реформи в Україні", начальник відділу у зв’язках із
засобами масової інформації, громадськістю та
міжнародного співробітництва апарату Державної
пенітенціарної служби України

044 207 34 36, org@kvs.gov.ua

версія для друку
Заступник міністра
Чернишов
Денис Вікторович
Розширений пошук »