23 листопада 2017
ДЕРЖАВНА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА
СЛУЖБА УКРАЇНИ
01001, м. Київ, вул. Городецького 13
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 697-р "Питання Міністерства юстиції" Державна пенітенціарна служби України як центральний орган виконавчої влади з 30 вересня цього року припиняє виконання покладених на її функцій і повноважень з передачею їх до Міністерства юстиції України (постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 р. № 343 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції").
Листопад   2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
12345
6789101112
13141516171819
202122
23
242526
27282930
дата з:
по:
15.12.2014
Державна пенітенціарна служба України

Інтерв'ю начальника управління КВІ ДПтС України Олега Янчука 12 грудня 2014 року на тему "Перспективи впровадження в Україні пробації"

1) Поняття пробації пов'язане з особами, які вчинили кримінальні правопорушення, але не позбавлені за це волі. До них застосовуються інші заходи, які також мають на меті спокуту провини і відвернення правопорушника від злочинної поведінки. Перш ніж говорити про сутність пробації у світі та бачення її місця у суспільно-політичних відносинах України, непевно варто звернутися до існуючої сьогодні в Україні системи кримінальних покарань. Чи абсолютно нові для неї питання, пов'язані з покараннями, що не передбачають позбавлення волі?

Для України ці питання не абсолютно нові. У кримінальному праві України існують покарання, не пов'язані з обмеженням або позбавленням волі (для зручності - альтернативні позбавленню волі).

Зазначені покарання визначені ст. 51 Кримінального кодексу України, а саме:

Ст. 55 КК - позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (призначається як основне на строк від 2 до 5 років або як додаткове на строк від 1 до 3 років).

Ст. 56 КК - громадські роботи - полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більше 4 годин на день

Ст. 57 КК - виправні роботи - відбуваються за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку провадиться відрахування в доход держави в межах від 10 до 20 відсотків, а неповнолітнім від 5 до 10 відсотків (встановлюються на строк від 6 міс. до 2 років).

До покарань, альтернативних позбавленню волі можна також віднести:

ст. 75, 79, 104 КК - звільнення від відбування покарання з випробуванням ( з умовою не вчиняти правопорушення протягом іспитового терміну та подальшим звільненням від покарання від 1 до 3 років);

ст. 83 КК - звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до досягнення дитиною трирічного віку з такими ж умовами).

2) Який державний орган забезпечує в Україні виконання покарань, альтернативних позбавленню волі, і який обсяг застосування у державі таких заходів кримінальної відповідальності?

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», статей 11 та 13 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавча інспекція – орган, який виконує кримінальні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, а також здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Крім того, згідно адміністративного законодавства кримінально-виконавча інспекція виконує деякі адміністративні стягнення у виді громадських та виправних робіт.

Виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, адміністративних стягнень у виді громадських та виправних робіт, покладено на 669 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції.

Станом на 1 листопада ц.р. на обліку кримінально-виконавчої інспекції перебувало 88 тис. осіб, з яких:

7 тис. - у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4 тис. - у виді громадських робіт;

2 тис. - у виді виправних робіт;

75 тис. – особи, звільнені від відбування покарання з випробовуванням.

3) Що таке пробація і як давно вона застосовується у правових системах світу?

Саме слово "пробація" має своє походження від англійського слова "випробування". Пробація виникла майже 200 років тому у Великій Британії як концепція поводження зі злочинцями і набула світового розповсюдження у першу чергу завдяки системі правосуддя США.

У світі існує багато поглядів на сутність пробації, обумовлених у тому числі історичними суспільно-політичними змінами, які відбувалися у світі. Тим не менше загальними рисами пробації у всіх існуючих теоріях є: не застосування до порушника покарання у виді ув'язнення або узагалі звільнення від покарання; застосування пробації до правопорушника у залежності від обставин (вчинений злочин, особистість, соціальна ситуація правопорушника); здійснення нагляду, який відрізняється від поліцейського нагляду та поєднаний з соціальною допомогою правопорушнику у процесі ресоціалізації.

Останні принципи та положення функціонування, наприклад, європейської пробації викладені у рекомендаціях CM/Rec(2010)1 Комітету Міністрів Ради Європи, так званих Європейських правилах пробації.

Цими правилами пробація визначається як система виконання у суспільстві покарань, призначених правопорушнику, що включає коло заходів виховного впливу, таких як нагляд, контроль та надання допомоги, що мають на меті залучення засудженого до суспільного життя та забезпечення безпеки суспільства.

Зазначені заходи визначені завданнями одної спеціальної служби, яка є їх безпосереднім виконавцем або координатором міжвідомчих заходів.

4) Наскільки мені відомо у Верховній Раді Україні перебуває проект Закону "Про пробацію". Як давно розробляється це питання в Україні і яка перспектива його прийняття?

Офіційно, пробація заявила про себе в Україні у травні 2002 року, коли делегація Державного департаменту України з питань виконання покарань повернулася з відрядження у Королівство Швеції і за його результатами подала до Кабінету Міністрів України пропозиції по створення в Україні служби пробації.

Кабінетом міністрів України 28 травня 2002 року було надано офіційне доручення Державному департаменту України з питань виконання покарань за щодо узгодження пропозиції по створенню служби пробації в Україні.

Після цього перші три законопроекти з цього питання були подані та зареєстровані у Верховній раді України у 2008 році. На жаль вони пролежали практично без руху чотири роки.

Існуючий сьогодні проект Закону України "Про пробацію" був розроблений у 2012 році міжвідомчою робочою групою при Міністерстві юстиції України.

У січні 2013 року урядовий проект Закону України "Про пробацію" був зареєстрований у Верховній Раді України. На сьогодні він має новий реєстраційний номер - №0921.

За поданням з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної ради України у жовтні 2013 року проект закону України "Про пробацію" був прийнятий за основу Верховною Радою України.

Останній раз законопроект було включено до порядку денного п'ятої сесії Верховної Ради України попереднього сьомого скликання 2 вересня 2014 року, але розглянуто не було.

У даний час законопроект готується до розгляду Верховною Радою України у другому читанні.

5) При розробці проекту закону України "Про пробацію" вивчався досвід різних країн світу. Який з них було використано при розробці пропозицій до закону?

До розробки законопроекту ми мали не лише досвід вивчення пробації, але й рекомендації і методичні матеріали, які були підготовлені спільно з міжнародними експертами.

Звичайно і на положення законопроекту вплинуло вивчення міжнародного досвіду в цій сфері, в першу чергу, таких країн як Швеція, Англія, Канада, США, Франція, Латвія, Молдова, Румунія, Грузія.

Узагалі будь який досвід для нас є цікавим. Але якщо говорити про можливість запровадження вивченого досвіду, то, звичайно, у першу чергу нас цікавить досвід країн пострадянського простору.

Такий досвід для наш більш прийнятний і адаптивний у багатьох сферах відносин – суспільних, правових, міжвідомчих, міжнародних. Він орієнтується на матеріальні ресурси приблизно нашого рівня.

Крім того, відносно нетривалий термін функціонування пробації в таких країнах дозволяє вивчати досвід вирішення нормативних та організаційних питань максимально наближених до тих, які постають в Україні сьогодні напередодні впровадження пробації.

Досвід більш розвинених з економічної точки зору країн є цікавим як отримання ідей та їх переформатування під наше суспільство і нашу державу. Ми це пробуємо у рамках пілотних проектів і це також є досить цікавим.

6) Одним з пріоритетів законодавчої влади в Україні сьогодні є імплементація європейських норм у вітчизняне законодавство. Якщо в Європі існує пробація, то чи можна назвати проект закону "Про пробацію" частиною процесу імплементації?

Звичайно, цей закон є одним з так званих "євроінтеграційних" законів і при його підготовці ураховувалися рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи СМ/Rec (2010)1 про Правила Ради Європи про пробацію.

7) Модель пробації, що пропонується в Україні, передбачає функціонування органу пробації у складі Державної пенітенціарної служби України? У світовій практиці існують моделі окремого існування служби пробації. Чому саме така модель обрана Україною?

Концептуальним питанням проекту Закону України "Про пробацію" в Україні є створення пробації шляхом реорганізації кримінально-виконавчої інспекції ДПтС України.

Це дійсно питання, яке викликало найбільш запеклі дискусії при розробці законодавства про пробацію, оскільки плюси і мінуси існують в обох варіантах. До речі, варіант самостійного існування служби пробації також поділяється з точки зору управління: центральні органи влади, місцеві органи влади і, навіть, приватні організації (Уельс, Австралія, Австрія, Фінляндія).

Обрана Україною модель є найбільш оптимальним шляхом впровадження пробації у нинішніх економічних умовах. Крім того, кримінально-виконавча інспекція у межах діючого законодавства вже здійснює деякі функції аналогічні пробації у частині виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, а також має певну матеріальну базу та штат працівників. Тепер ми маємо ще досвід власних пілотних проектів у деяких регіонах, де фактично напрацьовані методики пробаційної роботи. Але це окрема розмова.

8) Що собою буде являти українська модель пробації?

Проект нашого закону визначає пробацію як систему наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.

Пробація умовно поділятиметься на досудову, наглядову та пенітенціарну та полягатиме у заходах:

забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених;

виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

здійснення нагляду за засудженими;

соціально-виховної роботи із засудженими;

реалізації пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;

підготовки до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.

9) Що зміниться порівняно з існуючою системою виконання покарань, альтернативних позбавленню волі, адже орган пробації також буде виконувати покарання, альтернативні позбавленню волі?

Ключовою відмінністю майбутньої пробації від існуючої в Україні системи виконання покарань, альтернативних позбавленню волі, є її соціальна складова, яка включає заходи соціальної реабілітації засуджених, соціальної допомоги, ресоціалізації, заходи соціальної підтримки та контролю, що мають вирішити завдання попередження повторного вчинення нових злочинів.

Іншими словами. Кримінально-виконавча інспекція згідно із законодавством сьогодні виконує в основному контрольну функцію. При цьому індивідуально-профілактична робота з особами, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції, здійснюється органами внутрішніх справ, соціальна допомога здійснюється органами соціальної політики на добровільній основі.

Проведення соціально-виховної роботи з цією категорією засуджених не передбачено узагалі. Тобто залишаються невирішеними соціальні та особистісні проблеми засуджених, що нерідко є причиною вчинення ними злочинів і, більш того, стають причинами нових злочинів.

Впровадження пробації дозволить зосередити функції нагляду та соціально-виховної роботи (що передбачає й індивідуально-профілактичну роботу) із засудженими до альтернативних покарань у повноваженнях спеціального органу пробації.

З'являться нові інструменти роботи із засудженими, що дозволять працювати конкретно з кожним випадком, визначати саме його проблемні і питання і вирішувати їх, а не розпорошувати зусилля і час на "загальні штампи", у яких іноді відсутня потреба.

Також збільшиться обсяг повноважень працівників пробації для виконання завдань пробації. У системі роботи із засудженими з'являться волонтери пробації.

10) Такі інструменти роботи з правопорушником як "досудова доповідь", "оцінка ризиків та потреб" є новими не лише у системі альтернативних покарань, але й у системі кримінального права в Україні. У чому полягає їх цінність?

Однією із функцій органів пробації, яка є для нашої практики новою, буде складання досудової доповіді, тобто письмова інформація для суду, що характеризує особу обвинуваченого. Така доповідь буде надаватися лише за дорученням суду.

Досудова доповідь повинна буде містити соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, оцінку ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення та висновок щодо можливості його виправлення без обмеження або позбавлення волі. Такий документ покликаний дати суду більш глибоку та аргументовану інформацію для визначення виду покарання. Звичайно мова не йдеться про осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, наприклад, поєднані з вбивством.

Оцінка ризиків та потреб - це фактично соціально-психологічне дослідження особистості правопорушника. Це, як правило, стандартизований інструмент, який використовується в усьому світі для соціально-психологічного вивчення особистості правопорушника, узагальнення та аналізу його незалежних характеристик. Це дозволяє визначити фактори особистості оточення, які найбільше впливають на поведінку правопорушника, визначити можливість вирішення проблемних питань та оцінити ризик продовження протиправної поведінки.

11) В чому полягає суть пробаційних програм і хто буде приймати рішення про їх застосування?

Реалізація пробаційних програм передбачена щодо найбільшої категорії майбутніх суб'єктів пробації - засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням (майже 90% від засуджених до покарань, альтернативних позбавленню волі).

Проходження програми планується покладати на засудженого як обов'язок суду, що буде урегульовано в кримінальному законодавстві.

За змістом програми будуть поділятися на програми психологічної корекції (особистісних рис), програми соціальної адаптації (вирішення проблем соціального характеру).

Програми будуть затверджуватися та ліцензуватися спеціальною міжвідомчим органом у порядку, визначеному кабінетом міністрів України.

12) Якщо мова йдеться про елементи соціального дослідження та психологічної корекції при застосуванні пробаційних форм роботи, то для їх реалізації потрібен відповідний фах працівників. Сьогодні кримінально-виконавча інспекція має достатні ресурси соціальних працівників та психологів?

Ураховуючи введення специфічних функцій, пов'язаних із соціальною, виховною та психологічною роботою, в обґрунтуванні до законопроекту запропоновано введення до штату працівників пробації посад психолога, соціального працівника та педагога (додатково майже 2 тис. штатних одиниць).

13) Чи буде пробація для неповнолітніх мати відмінності від пробації для дорослих?

Так, у спрямуванні заходів пробації щодо неповнолітніх робиться акцент на забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку; профілактику агресивної поведінки; мотивацію позитивних змін особистості; поліпшення соціальних стосунків.

Досудова доповідь про обвинуваченого неповнолітнього додатково повинна містити: інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку; рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторних кримінальних правопорушень.

Соціально-виховна робота з засудженими неповнолітніми може проводитися із залученням батьків або їх законних представників.

Заходи пробації реалізуються у взаємодії з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень.

Пробаційні програми щодо засуджених неповнолітніх реалізуються разом із центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері соціальної політики.

14) Якщо пробація, як і альтернативні позбавленню волі покарання, застосовується без ізоляції людини від громади, то яким чином громада зможе брати участь у цьому процесі?

Законопроектом передбачено сприяння волонтерів у здійсненні нагляду за засудженими та проведенні з ними соціально-виховної роботи під керівництвом персоналу органу пробації.

Крім того, звичайно, не виключається функція громадського контролю за діяльністю органу пробації.

15) Можна дати перелік обов'язків, які будуть покладатися на засуджену особу, до якої застосовується пробація?

Крім обов'язків, визначених кримінально-виконавчим законодавством щодо порядку відбування покарань, суб'єкти пробації зобов’язані:

виконувати встановлені законом та покладені на них рішенням суду обов’язки;

не вчиняти правопорушень;

виконувати законні вимоги персоналу органу пробації;

надавати достовірну інформацію персоналу органу пробації.

16) Яка відповідальність очікує правопорушників, до яких судом буде застосовано пробацію та які не будуть виявляти бажання виконувати встановлені умови пробації?

Невиконання покладених заходів пробації, які покладаються рішенням суду, є в першу чергу невиконанням рішення суду. Відповідальність за це передбачена кримінальним законодавством.

Ураховуючи, що деякі заходи пробації, пов'язані з процесом виконання покарань, альтернативних позбавленню волі, то їх невиконання може визначатися як ухилення від відбування покарання, за що також передбачено кримінальну відповідальність.

Разом з тим, порушенню питання про кримінальну відповідальність, звичайно будуть передувати система офіційних застережень та з'ясувань обставин невиконання заходів пробації.

17) Чи набуде змін статус працівника кримінально-виконавчої інспекції при "трансформації" у працівника пробації?

Порівняно з персоналом існуючої кримінально-виконавчої інспекції персоналу пробації для здійснення заходів пробації будуть надані додаткові права, пов'язані із здійсненням нагляду, а саме:

перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших приміщеннях громадян за їх згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це керівника або уповноваженої ним особи;

відвідувати суб'єктів пробації за місцем їх проживання, роботи або навчання;

викликати суб'єктів пробації до органу пробації та отримувати від них усні чи письмові пояснення.

Законопроект зобов'язує у встановлений органом пробації строк надання йому безоплатної інформації, необхідної для здійснення його повноважень.

Крім того, з уваги на функцію підготовки досудової доповіді, працівник пробації повинен бути учасником кримінального процесу.

18) Скільки коштуватиме державі впровадження пробації в Україні?

Згідно з фінансово-економічними розрахунками, які зроблені при підготовці законопроекту (тобто на початок 2012 року) усього необхідно додаткових коштів у сумі 133,9 млн. грн. на рік впровадження пробації та 109,3 млн.грн. на кожний наступний, у тому числі:

на матеріально-технічне забезпечення - 19,7 млн.грн. на рік впровадження пробації та - 13,1 млн.грн. на кожний наступний;

на кадрове забезпечення - 114,2 млн.грн. на рік впровадження пробації та 96,1 млн.грн. - на кожний наступний.

версія для друку
Заступник міністра
Чернишов
Денис Вікторович
Розширений пошук »