ДЕРЖАВНА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА СЛУЖБА УКРАЇНИ
04050 , м. Київ, вул. Мельникова, 81
повернутись 
04.12.2015
Державна пенітенціарна служба України

ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН: питання та відповіді

Питання: Які підстави та порядок надання побачень засудженим до позбавлення волі?
Відповідь: Засудженим за нормами, установленими статтями 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України та пунктом 1 розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань від 29.12.2014 № 2186/5, надаються короткострокові і тривалі побачення.
Короткострокові побачення надаються з родичами та іншими особами під наглядом представника адміністрації установи виконання покарань.
Тривалі побачення засудженим, які перебувають у закладах охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України, надаються начальниками цих закладів за відсутності у засуджених медичних протипоказань у порядку, встановленому статтями 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Короткострокові побачення надаються начальниками закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у порядку, встановленому статтями 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Тривалі побачення відповідно до статей 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
Тривалі побачення можуть надаватися подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало в шлюбі. У виправних колоніях такі побачення можуть бути надані подружжю за умови, що в них є спільні неповнолітні діти та пред'явлення їхніх свідоцтв про народження.
У разі тяжкої хвороби засудженого, що загрожує його життю, начальник закладу охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України надає дозвіл близьким родичам та подружжю засудженого відвідати його. Таке відвідування у рахунок чергових побачень не зараховується.
Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.
Засудженим на їхнє бажання дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими.
Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є паспорт, для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв'язки подружжя, є свідоцтво про шлюб.
Перші побачення, крім побачень з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, а також захисником у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, засудженому надаються після переведення його з дільниці карантину, діагностики і розподілу до дільниці ресоціалізації.
Наступне побачення надається після закінчення періоду, що дорівнює частині строку від ділення тривалості року на кількість відповідних побачень, на які засуджений має право протягом року. Відхилення від визначеного строку не може перевищувати 5 діб. Не використані в поточному періоді побачення на наступний період не переносяться.
Об'єднання побачень або розділення одного побачення на декілька періодів не дозволяється.
Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, його першим заступником або особами, які виконують їх обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення. Одночасно засудженим за власним бажанням подається заява про зняття його з котлового забезпечення на час перебування на тривалому побаченні.
У випадку відсутності в день проведення побачення начальника установи виконання покарань, його першого заступника або осіб, які виконують їх обов'язки, право надавати дозвіл на проведення побачення надається ЧПНУ. Про факт надання такого дозволу ЧПНУ доповідає начальнику установи виконання покарань, його першому заступнику або особам, які виконують їх обов'язки, про що повинен свідчити їх особистий підпис на заяві про надання побачення.
У разі відмови в наданні побачення на заяві засудженого або особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться відмітка про причини відмови.
Адміністрація установи виконання покарань звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень.
У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що перешкоджають нормальній діяльності установ виконання покарань, побачення можуть бути тимчасово відмінені.
Час, протягом якого засудженим не надавалися побачення у зв'язку з карантином, стихійним лихом або переведенням установ виконання покарань на режим особливих умов, зараховується в строк, після закінчення якого засуджені можуть їх отримати.
Відповідно до положень Віденської конвенції "Про консульські зносини"від 24 квітня 1963 року, ратифікованої Україною 23 березня 1989 року, генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних представництв закордонних держав мають право на короткострокові побачення із засудженими громадянами своїх держав.
Побачення засуджених з дипломатичними представниками до кількості побачень, встановлених кримінально-виконавчим законодавством України, не враховуються, їх число не обмежується. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових побачень із зазначених осіб не стягується.
На побачення допускаються дорослі особи, з якими можуть бути неповнолітні особи.
Кількість осіб, які одночасно можуть бути присутні на побаченні із засудженим, визначається залежно від пропускної спроможності приміщень для надання побачень згідно з передбаченими нормами, а також можливостей забезпечення їхньої безпеки.
Тривалість побачень установлюється адміністрацією установи виконання покарань залежно від пропускної спроможності приміщень, у яких вони проводяться, а також з урахуванням поведінки засудженого, його ставлення до праці та навчання. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на коротших строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.
Облік наданих засудженому побачень (у тому числі наданих як заохочення) ведеться молодшими інспекторами чергової зміни в картках обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей (додаток 9).
Питання: Яку кількість посилок (передач) та бандеролей має право одержувати засуджений?
Відповідь: Відповідно до вимог статті 112 Кримінально-виконавчого кодексу України число посилок (передач) і бандеролей, що надходять на адресу засуджених, які відбувають покарання в установі, не обмежується. 
Водночас, згідно з пунктом 1 розділу Х Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України 29.12.2014 № 2186/5 максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Також, відповідно до примітки 4 додатку 2 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, загальна вага предметів і речей, які належать засудженому, у всіх випадках не повинна перевищувати 50 кг (з урахуванням тих, що містяться на складі).
Питання: Які продукти харчування дозволяється передавати для засуджених у посилках (передачах)? Чи входить до цього переліку сира картопля, крупи та макаронні вироби?
Відповідь: Відповідно до вимог Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 № 2186/5, у посилках (передачах) для засуджених дозволяється передавати Продукти харчування фабричного (заводського) виготовлення, не в скляній або металевій тарі, з діючим терміном реалізації, які не потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки та можуть зберігатися при кімнатній температурі, свіжі фрукти та овочі (огірки, помідори, цибуля, часник, перець, капуста, морква та зелень), а також чай та тютюнові вироби фабричного розфасування. З урахуванням вищезазначеного, сира картопля, крупи та макаронні вироби передавати засудженим заборонено так як вони потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки.
Питання: Який порядок та підстави застосування спеціальних засобів та заходів фізичного впливу до засуджених?
Відповідь: Порядок та підстави застосування спеціальних засобів та заходів фізичного впливу до засуджених визначені статтею 106 Кримінально-виконавчого кодексу України та розділом XХ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 № 2186/5.
1. Персонал органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС, має право застосовувати спеціальні засоби, заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов'язків.
Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника.
Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на персонал або звільнення заручників. Попередження може бути здійснено голосом, при значній відстані або зверненні до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі мови і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватися.
Про кожний випадок застосування фізичної сили, спеціальних засобів та гамівної сорочки складається рапорт та повідомляється прокурор.
Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт та повідомляється негайно прокурор та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Засудженому, до якого були застосовані фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка або зброя, в обов'язковому порядку проводиться медичний огляд та у разі потреби негайно надається медична допомога. Результати медичного огляду реєструються в медичній карті.
2. Наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи виконання покарань, його заступників, ЧПНУ та їхніх заступників.
Наручники до засуджених застосовуються у разі:
вчинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань або проявів буйства (до заспокоєння);
відмови слідувати до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру;
спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб;
конвоювання після затримання засудженого, який вчинив втечу або самовільно залишив місце обмеження волі.
Наручники застосовуються до засудженого у положенні "руки за спиною" з урахуванням його фізичних вад. Через кожні дві години посадовими особами установи виконання покарань здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану здоров'я засудженого. Посадові особи установи виконання покарань застосовують наручники, доки в цьому існує нагальна потреба, з урахуванням випадків, зазначених у цьому пункті.
Наручники знімаються при відправленні індивідуальних потреб, прийманні їжі засудженим, за вказівкою медичного працівника, за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою. У разі доцільності подальшого їх застосування посадовою особою установи виконання покарань складається рапорт на ім'я посадових осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту.
3. Персонал установи виконання покарань має право самостійно застосовувати сльозогінні речовини, гумові кийки та фізичну силу для:
захисту персоналу установи виконання покарань і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;
припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених;
відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи виконання покарань або звільнення їх у разі захоплення;
затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі;
припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань;
затримання засуджених, які вчинили втечу з місць позбавлення волі або самовільно залишили місце обмеження волі;
звільнення заручників.
Забороняється застосування сльозогінних речовин та гумових кийків до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю працівників установи виконання покарань або інших осіб, чи збройного нападу.
Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а пластиковим кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку, крім випадків реальної загрози життю, здоров'ю персоналу установи виконання покарань та засуджених.
4. Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства були вичерпані і безрезультатні.
Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності ЧПНУ і обов'язково у присутності медичного працівника. Вказівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який проявляє буйство, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.
Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні (ДІЗО, карцері, окремій камері ПКТ або в кімнаті молодших інспекторів чергової зміни) не менше ніж трьома представниками чергової зміни.
До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується.
5. Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю персоналу установ виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.
Забороняється застосовувати зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу установи виконання покарань чи інших осіб, або збройного опору.
Питання: Які існують правові підстави для застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення?
Відповідь: Порядок та підстави застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання регулюються статтями 81, 107 Кримінального кодексу України, статтею 154 Кримінально-виконавчого кодексу України, статтями 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 року N 2, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1042, наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 N 847/5 «Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів».
Відповідно до частини 2 стаття 81 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Питання: У який термін адміністрація установи зобов'язана розглянути питання про можливість застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення?
Відповідь: Згідно з частиною 3 статті 154 Кримінально-виконавчого кодексу України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статті 81 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Питання: Яким є порядок розгляду адміністрацією установи питаня про можливість застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення?
Відповідь: Для об'єктивного розгляду питання щодо можливості застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення в кожній установі створюється комісія, до складу якої входить персонал всіх служб установи, який безпосередньо здійснює роботу із засудженими.
Також під час проведення таких комісій присутні керівники загальноосвітних та професійно-технічних навчальних закладів при установі, представники методично-виховної ради установи (педагогічної ради) та представники спостережних комісій.
Оцінка ступеня виправлення засуджених відноситься до компетенції адміністрації установи.
Документом, який відображає процес виправлення засудженого є характеристика. Характеристика готується начальником відділення соціально-психологічної служби на підставі даних про особистість засудженого та його поведінки за весь період відбування покарання. 
В характеристиці обов'язково відображаються дані про виконання засудженими своїх обов'язків, визначених статтею 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, відшкодування матеріальних збитків, ставлення засудженого до вчиненого злочину, участь в самодіяльних організаціях та виховних заходах, програмах диференційованого виховного впливу, (статті 123 та 127 Кримінально-виконавчого кодексу України), відношення до праці і навчання (стаття 126 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Текст та висновок характеристики вважається офіційним, якщо вона підписана начальником відділення соціально-психологічної служби, погоджена заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи, затверджена начальником установи та печаткою установи. 
Засудженого ознайомлюють під особистий підпис про зміст та висновок характеристики.
Членами комісії заповнюється опитувальний лист у якому вони письмово вказують свою думку про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення. 
Рішення про доцільність застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення приймається виключно комісійно, з урахуванням думки кожного члена комісії установи.
Питання: Що необхідно робити, якщо комісією установи прийнято рішення не направляти до суду подання про можливість застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення?
Відповідь: В разі відмови комісією установи засудженому у застосування до нього умовно-дострокового звільнення за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів, дане питання може бути розглянуто безпосередньо у судовому порядку (стаття 539 Кримінального процесуального кодексу України). Остаточне рішення про застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення приймається судом за участю представника прокуратури на підставі подання (клопотання) адміністрації установи.
Питання: З яких видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється утримання аліментів?
Відповідь: Згідно з пунктом  8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р.   № 146 (зі змінами), утримання аліментів з осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби провадиться з усіх видів грошового забезпечення, що надається їм щомісячно (оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років, вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). Також, відповідно до пункту 12 зазначеного Переліку утримання аліментів не провадиться з вихідної допомоги при звільнені з Державної кримінально-виконавчої служби та інших видів грошового забезпечення, що не мають постійного характеру.

Питання: Який порядок відрахування та відшкодування із заробітку засуджених по аліментах, виконавчих листах та на утримання в установах виконання покарань?
Відповідь: Відповідно до п. 6.3 Інструкції про умови та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2010 № 396/51, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2013 року за № 387/22919 відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюються відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості:
- податок з доходів фізичних осіб;
- аліменти;
- вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу);
- вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування);
- за виконавчими листами на користь громадян;
- за виконавчими листами на користь юридичних осіб;
- відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.
Питання: Які дії необхідно здійснити для надіслання виконавчого листа до установи де відбуває покарання боржник щоб розпочати відшкодування на користь потерпілого?
Відповідь: Відповідно до Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження»  необхідно звернутися із письмовою заявою про відкриття виконавчого провадження до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи боржника або за місцем перебування його майна. Після надходження такої заяви,  державний виконавець протягом трьох діб зобов'язаний прийняти рішення про відкриття або відмову у відкритті виконавчого провадження про примусове стягнення грошових коштів з боржника.  
Після надходження до установи постанови про примусове стягнення грошових коштів з боржника, на підставі виконавчого листа з обов'язковим повідомленням реквізитів для перерахування утриманих грошових коштів, бухгалтерія має право здійснювати утримання з особового рахунку засудженого.
Питання: Який механізм надходження пенсії засудженого до установи виконання покарань?
Відповідь: Адміністрація установи, де пенсіонер відбуває покарання, надсилає органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням цієї установи повідомлення про прибуття засудженого до установи та довідку установи із зазначенням реквізитів для перерахування пенсії.
 Відповідно до частини першої статті 121 Кримінально-виконавчого кодексу України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують комунально-побутові та інші надані послуги.
Питання: Яка грошова допомога надається  громадянину Росії при звільненні з місць позбавлення волі, яке розташоване на території України?
Відповідь: Відповідно до статті 157 Кримінально-виконавчого кодексу України та «Порядок та умови надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2012 № 394/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 березня 2012 № 394/20707 особам, звільненим від відбуття покарання, яким для прибуття до місця проживання або роботи необхідно до 24 годин часу і на особових рахунках яких немає грошових коштів у сумі, що дорівнює одній нормі добових, що відшкодовується відрядженим в межах України, надається одноразова грошова допомога в розмірі, що складає різницю між однією нормою добових і сумою залишку коштів на особовому рахунку звільненого після передбачених законодавством утримань.
Особам, звільненим від відбуття покарання, яким для прибуття до місця проживання або роботи необхідно більше ніж 24 годин часу і на особових рахунках яких немає грошових коштів у сумі, що дорівнює двом нормам добових, що відшкодовуються відрядженим в межах України, надається одноразова грошова допомога у розмірі, що складає різницю між двома нормами добових і сумою залишку коштів на особовому рахунку звільненого після передбачених законодавством утримань.
Зазначена допомога надається на підставі заяви звільненого.
У випадку, якщо на особовому рахунку звільненого відсутні грошові кошти, йому виплачується одноразова грошова допомога у сумі відповідно однієї або двох норм добових, в залежності від часу, необхідного для прибуття до місця проживання або роботи.
Засудженим іноземцям одноразова грошова допомога видається з урахуванням найближчої відстані до дипломатичних представництв і консульських установ своїх держав в Україні або до найближчого пункту перетину державного кордону України.
Питання: До яких робіт можуть залучатися засуджені без оплати праці?
Відповідь: Відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Частиною п'ятою цієї статті визначено, що засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
Питання: Яка тривалість робочого тижня у засуджених?
Відповідь: Відповідно до абзацу восьмого частини першої статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці; встановлюється восьмигодинний робочий день, але не більше 40 годин на тиждень. При цьому тривалість робочого дня встановлюється з 7 до 17 години або з 6 до 16 години.
Частиною першою статті 119 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Час початку і закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
Питання: Чи залучаються засуджені до роботи у вихідні дні?
Відповідь: Відповідно до пункту третього абзацу другого статті 71 Кодексу законів про працю України залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається для виконання невідкладних, наперед непередбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів.
Питання: Який відсоток належить виплачувати із заробітку засуджених, що відбувають покарання у виді обмеження волі?
Відповідь: Відповідно до частини четвертої статті 60 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менше як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку.
Питання: Який відсоток від заробітку засуджених у виправних колоніях нараховується на особовий рахунок засуджених?
Відповідь: Відповідно до частини другої статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України у виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які працюють на виробництві, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як двадцять п'ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад шістдесят років, жінок - понад п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - не менш як п'ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як сімдесят п'ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
Питання: Що відшкодовують засуджені до позбавлення волі із власного заробітку або іншого доходу?
Відповідь: Відповідно до частини першої статті 121 Кримінально-виконавчого кодексу України Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують комунально-побутові та інші надані послуги.
Питання: Фінансування будівництва житла для персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України
Відповідь: Забезпечення житлом осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, у тому числі звільненим у запас (відставку), здійснюється у рамках реалізації заходів Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 року № 2166 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року № 1191).
Фінансування Державної програми здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 147 «Про затвердження порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу за бюджетною програмою КПКВ 3606080 «Будівництво (придбання) житла для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби».
З метою забезпечення соціального захисту окремих категорій громадян, у тому числі спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та інших працівників, що працюють за трудовими договорами в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби України, постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 року № 1249 затверджено Державну цільову соціально-економічну програму будівництва (придбання) Доступного житла на 2010 – 2017 роки, відповідно до якої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства реалізовуються заходи щодо забезпечення житлом громадян.

версія для друку
повернутись